Осінь вже майже прийшла, і нічого вже не важливо..
Скоро змиється літній запах дощем, безкінечні сльозливі зливи....
Елекритзується волоссся, народжується ніч - віршем....
І, хлопчику мій, сподіваюся, ти здоровий і не дуже себе напрягаєш...
Все, що хотів - скоро отримаєш чи уже маєш,
бережи себе, тримай ноги в теплі...
Покладе життя в руки нові карти, нову музику. фільми,
веселі жарти....
нові істини...
один плюс один так часто дорівнює три....
Не важливо. Осінь вступить в свої права.
І що з того, що зараз ще літо?
Це не депресія, навіть не сум,
просто втрачається колір, запахи, звуки...
Не радують квіти....
...І тільки згадка про твої руки....
...І тільки знову - не вмію рівно, все криво....
Та. зрештою, не важливо.
І нехай у твому житті - вені, віді - а потім завжди-завжди віці...
Хай ті Парки, що долю нам тчуть чи то вяжуть на спицях
Посилають все сонце,всю радість, нехай....
Наостанок - запиваю розлуку чаєм...
Наостанок - люблю. не важливо. Прощай.