№2
Напої мене кавою, з корицею, ваніллю, і трохи червоного перцю. Чи чаєм із імбирем. Осінь приходить, і сльози так легко ллються, і холод так палить - гарячим, гарячим вогнем..
закутай мене теплим пледом, вкрий шарфом, подмухай на руки, зігрій їх своїм теплом.... І хай в дні розлуки, такої - мов вічність - розлуки - я пахну тобою, а ти пахнеш - сонцем, і нотки - мускусом, і кедром, і трішечки зовсім вином...
обніми мене, просто зараз, я так цього потребую, а то замерзаю до кісточок, ізсередеини, не бачу, не думаю, не живу і не чую.... накричи на мене, удар, чи що, поцарапай до крові - покажи, що я ще існую....
торкнутися точок перетину....А наніч казку - про принцесу у сірому царстві, і я, може, колись засну...
А потім...... коли сонце розбудить..повірю в Твою весну.