Від такого суму дерева стають сопілками....
і море солоне, бо сонце плаче ночами.....
Сплівшись обличчями, руками, тілами, гілками.....
Хоч на секунду забути, що граєм постійно драми....
Від такого суму вугілля стає алмазами,
всю тугу зібравши у точку, і світло лишивши собі.....
А люди від нього стають
поетами,
трупами
і алкоголіками.
сто п"ятисотий день теплої осені...
Сто п"ятсот перша ніч льодяної зими