складно.Мені лишилося зовсім небагато
якихось двадцять років, з ким не буває?
Я, як і раніше, не вірю у Бога
і не вірю, що Бога немає.
І в молитву - як дьоготь в бочку
меду - я додаю образ і ридань.
Щоб потім просити у неба до болю
"Убий, благаю, убий, а не рань!".
Так хотів я бути самотнім,
мене люблять, а я - один, не ступлю до них крок.
Напевно таким самотнім
у дні далекі, прадавні був Бог....
І, на жаль, ця самотність живить творчість,
вбиває творчість,
дарує і забирає образи, ноти, ключі....
Я не був поетом,
але хоча б
траплялось
писав
вірші...
А тепер слова розкидаю
і зібрати не можу тих слів...
Боже, ти знаєш, яка мішанина
у моїй - найпустішій з пустих голів?
І ні п"янкою, ні викрутасами,
не повернеш любові, ні.
А мовчання - як згода до всіх бездарностей,
із якими ти ві-за-ві....
Я не воїн, життя - не битва,
а важкий і крутий гірський спуск.
ось така у мене молитва -
відпусти, а то оступлюсь....
Мені лишилося зовсім небагато -
якихось двадцять років, з ким не буває?
Я, як і раніше, не вірю у Бога
і не вірю, що Бога немає.