не доробилаА у мене перше серце - кам"яне,
не торкають твої слова, не торкаються твої руки, п"ятикутний простір, один вимір, і квіти вишивають руки.
а у мене друге серце - дерев"яне,
туманами лягають на плечі дні, і очі золотом горять вночі, нікого не назву своїм коханим...
А у мене третє серце - крилате, йому лишається творити новий світ в одній кімнаті,
і вчитись довіряти, і вчитися топити лід.
І коли бачу твої очі, і коли бачу твою усмішку - воно сміється.
Але є ще сили,
і четверте серце - воно у мене не продається.
А потім усе пропадає, зникає спокій, з"являються короткі зустрічі, вічні розлуки,
брак електропроводки у тілі,
і радість бачити знову.
Я не хотіла, повір, і я ще не люблю -
але моє п"яте серце - воно уже не камінне, а паперове.
І перед тим, як остаточно упасти у прірву із жита, у прірву життя,
закохатися і стати до неможливості божевільним,
останні секунди, порожній іще перон...
І у грудях ще покищо шосте серце - останнє вільне...
... Розчиняється вічність у морях, що в очах,
зігрівається серце теплом долоней...
Я клянуся, я не хотіла - так є.
Просто розумієш, моє сьоме серце -
Воно твоє.
І коли все потім кришиться кришталем,
і коли в морях тону,
... взяти б й надихатись веселящим газом...
Так от, коли твоє серце померло...
Моє восьме серце - стало алмазом.