буде доробленоАнгели літали за плечами, випускали з рукавів білих птахів,
розчиняли серця назустріч весні,
ангели тобі посилали білі тумани, ангели тобі в тих туманах дороги шукали,
закохані гірські вершини сяяли десь вдалині...
Торкалися чола небесними пір"їнами, ставали в оборону, у танці сплівшись крилами,
неперелітні спогади - бо янголи німі.
А я птахом літала - ангелів відпускала, шукаючи другого сонця, вишневого,
шукаючи цвіт-папороть уночі,
вогнем уночі вишивала на небі кольору сумних душ свої незабуті вірші...
А я відлітала від ангелів сходу, у довгих походах стоптала сто пар чобіт,
але там, за річками, там, за морями, цвіте чарівна купальська квітка,
там світанком народжується інший, безгрішний, світ...
Розвіяним завтрішнім днем, золотим дощем, найсвятішою мрією, відпустіть мене, ангели,
я, здається, не готова лишитися тут....
іноді згадую, запиваючи знання вином, як під далеким мостом золотом зорей, теплом твоїх долонь мрії цвітуть,
Здається, згадую в нерозгаданих снах птахів, польоти і глибину тих очей, що не мають дна...
А поки, янголи, я загубилась на перехрестях, серед розпуть.
І забула, як сходить сонце.
дивина.