Слухай цю ніч, довгу ніч - там сови, там миші, і цвіркуни,
сиплеться зоряний пил...
Священне колесо обертається новим колом....
Ворожать мавки і духи весняних дощів,
І непоімтно любов проростає усюди довкола,
заповзає під шкіру, потрапляє в червону кров,
неперелітні пташки після зими одягають крила...
і головне, щоб щасливі були, з ким летів....
Щоб щасливі були усі, кого відпустила.....
Спогади цвітуть незабудками -
гратися в хованки з місяцем....
побачити тебе й посміхнутися у одному з своїх снів....
І ти, на іншому кінці світу -
теж посміхнешся...
Мої тихі вірші
нашепоче на вушко вітер
із несказаних серцем слів......
Слухай цю довгу ніч, слухай -
ось ллється молочний шлях,
ховаються за вікном два малих янгола-охоронця.....
Моє среце ще поки в твоїх руках -
щоб розвіятись пилом
на вільних семи втірах
і полетіти на схід із першим промінцем сонця