п"ята стадіяПросто пройду мимо. На долю секунди оберну голову. Серце – у пяти. Незарах душі… автоматом. … я погоджуся на одне з десятків запрошень. Мило посміхнуся. А колись – лишуся. Готуватиму вранці каву, завжди буду з ним ніжна, ласкава… І як там – їсти… уявні апельсинки? Ловити вітер? Шукати незнайомі стежинки? Про це забуду, стану… домашня матрона) Робота-дім-погулять-чай-кава-обід-макарони. Я прасуватиму йому одяг і цілуватимусь з ним ночами. Казатиму йому «любий» і стану «щастям коханим». У нас народяться діти – милі дівчинка й хлопчик. Я його б назвала твоїм іменем. Бо ти.. був… хороший. Якби дозволила собі про тебе згадувати. Знову штиркати… знову – боліти. Ні, не треба було тоді так любити. Неважливо, я собі живу, майже-майже, на міліметр-від-«щасливо». Йому дарую весну, шепчу на вушечко «диво». Його з роботи чекаю. На-міліметр-від-кохаю. Тебе не згадую, ні. Іноді спільні друзі скажуть «О, ти чула, а у нього все так – більш-менш. Я зустрічі з ним зачкеалася» І – ще рідше – на п’яну голову і між ділом «Блін, знаєш, а я так хотіла, щоб ви тоді не розсталися» А потім приходить ранок, несе нові турботи. А ти у мені так глибоко, що цього – не побороти… Як манускрипт прадавній – заховати. Здобути, берегти,ніколи не читати… У найтемнішому кутику серця. У найглибшій глибині зінниць, тебе залишу, таємниця таємниць… …А діти скоро підуть у садочок та школу. Я часто їжджу до тьоті провідувати бабусю трохи хвору. З чоловіком ми майже-не-сваримося. Тільки іноді вночі – мерзну. Тільки іноді – буває щодня. І жовті мімози як подарунок на мій день у році - восьме березня. Я майже за себе рада. Іноді – шоколадом – заповнюю цю невідому мені пустоту. Може, це все просто лютий? Може, хвилинні намути? Справи, давно забуті? А іноді у центрі міста побачу знайомий колір куртки чи силует-схожий-на-твій тінню мелькне у вікні маршрутки… Чи то я просто хочу так бачити? І чи зможе світ цей мене пробачити? За несказані вчасно слова, за те, що я завжди знала, що тільки тебе, одного тебе, чекала, любила, ко....
Але зараз я знов не про те. А про це – у снах, дивних, реальних, там де ти є, і я, і наш світ… Хтось казав, що це сни ненормальних. …Доки сонце не зійде) Відкриваю очі… «Любий, новий день…» - ніжна і ласкава… Сотня цьомиків, крекер і джем… З круасаном кава. Діти – я їх люблю – знову біжу на роботу. Вже ненадовго, скоро третього народжу… Моє майже-щастя – ця мила турбота Просто пройду мимо. На долю секунди оберну голову. Серце – у пяти. Незарах душі… автоматом. Ти пройдеш на відстані поцілунку. І я нічого не зроблю… Я завжди тебе недо-чекатиму, і вічно тебе …