Отак...Гори, та синім полум"ям - філігранно грають вогні, і за гранями, за бузково-сумними туманами перестану бачити в снігу твої сліди... А у мене друг крилатий, друг з сотнею стріл, він мене на час забрав до себе в гості, а потім з кропиви сорочки плести лишив.... А у мене у серці спокій,що перетворюється в солоний лід - і тонким узором інею вкриються кості.... Замерзають сльози мого доленосця нескзаних слів у майбутніх вогнях навіть іскорки справжнього не зоставив - як в хрестики-хрестики - обіграв - без шансів, без перемоги,я блефувала у грі, що не має правил... А у мене подруга найліпша - ніч, слухай шепотом кроки, відбиваються небом, і долю їй тчуть сталеву.... Сансарою, колесом долі під землю ті квіти ростуть, що колись прикрашали осяйну твою королеву... В діаманатх - мов в карцері - райдуга досі жива, ховається від метеликів ночі, де тінь надягає маску.... Філігранно грають палацу святкові вогні.... І я вип"ю отрути, що власноруч налила в твою чашку.