печальне, недоробленеУ снах мого неба приємно побувати, але там не варто лишатися - кінець, що ніколи не має початку... Неначе сонце сходить на заході, неначе облетіли усі пяті пелюстки.... Натомість кується залізо - за щастя платять податки. А страшні таємниці ростуть, мов тюльпани, а потім в очах темний морок - бузковий дим... готична реальність - мов фарфор від удару ламатися... Процвітати весною, опадати так швидко.... Навіки собі самому ставати чужим - перевіряти, як довго серце на волосині здатне триматися.... У снах мого неба комусь буде добре, у снах мого неба ростуть фантастичні квіти... Треба звідти тікати... Треба прокинутися... Та не знаходжу слідів. Якщо не виходить втекти - залишається тут жити....
